Revista Luceafărul
  • Caută pe sit


Colecţia revistei

Anul 1

Anul 2

Anul 3

Anul 4

Anul 5

Anul 6

    Fondat 2009 • ISSN 2065 - 4200 Anul 13 → 2021

    Ţărmul dintre râuri (poem bilingv)

    Revista Luceafărul: Anul XI, Nr. 7 (127), Iulie 2019
    Editor: Agata, Botoșani, str. 1 Decembrie nr. 25
    ISSN: 2065 – 4200 (ediţia online)
    ISSN: ISSN 2067 – 2144 (formatul tipărit)
    Director: Ion ISTRATE

    Ţărmul dintre râuri
    (poem bilingv)

    Primit pentru publicare: 29 Iul. 2019
    Autor: Nicolae CORNESCIAN
    Publicat: 30 Iul. 2019
    ©Nicolae Cornescian © Revista Luceafărul
    Editor: Ion ISTRATE
    Opinii, recenzii pot fi trimise la adresa: ionvistrate[at]gmail.com  sau editura[at]agata.ro


     

    Ţărmul dintre râuri

    (poem bilingv)

    ***
    suntem aici
    pe acest mal dintre două râuri
    ce curg în sensuri contrare
    aidoma cerului aproape fluid
    divizat de ultimul zăgaz al văzutului
    oglindindu-se în faliile
    vântului sticlos
    lipicios precum mireasma respiraţiei tale

    stăm pe pontonul de peste nisipul veşnic reavăn
    mai alb noaptea decât în aceste ore
    când urmărim vidul mult mai transparent
    decât văzduhul vibrând prin toţi porii de praf
    şi bucăţi de umbre smulse din aripile
    păsărilor de marmură
    ce tremură în oglinzi agăţate de crengile
    mangrovelor înălţaţi din apă

    suntem noi chiar dacă părem străini
    într-un loc aproape real pe când încerci
    să treci prin lumină ca printr-un abur metalic
    unind cele două râuri
    între care învăţ să respir într-un alt ritm
    visând la o lume în care
    am putea trăi anii
    celor care n-ar reuşi să ne recunoască

    te închipui şi te văd în acelaşi timp
    întrupându-te din ceva viu
    opac şi aproape tangibil
    din sfară inventând cerul dintre noi
    undeva deasupra acestui mal
    dintre două râuri
    curgând în sensuri opuse

    ***
    nu putem afla nimic din tot ce va fi
    însă într-o singură secundă
    putem schimba totul

    chiar şi-n acest oraş în care nimeni
    nu poate ţine minte rugăciunile

    unde râul scoate din pământ un trup mort
    îl poartă prin lumina vieţii

    până la cei care nu l-au întâlnit înainte
    în aceste mahalale marginale
    unde arborii cresc înăuntru

    în case ce-şi măresc suprafeţele
    ca şi cum dincolo de limitele concretului
    ar putea dăinui ceva mult mai clar
    decât tot ce se vede acum
    când gândim altfel

    vedem altceva
    vedem cum în tunelurile metroului
    zboară porumbeii
    chiar dacă alături mai e şi altceva
    ceva ce decolorează aerul dimprejur

    atingând pământul salvăm realul
    de ceea ce nu va fi niciodată
    cât timp izbutim să închipuim
    alte latenţe

    precum scenele petrecute într-o altă viaţă
    amintite spontan
    când privirile noastre întâlnesc
    ceva de neatins

    iar o umbră străină se întunecă
    pe luciul sideral al Dâmboviţei

    ***
    ne trezim şi nici nu mai ştim
    care din noi încă mai ştie
    că nu mai e celălalt

    nu ştim ce anume
    din tot ce povestim
    devine amintire şi ce nu se întâmplă
    în timp ce vorbim doar pentru ca nimeni
    să nu înţeleagă că nu ne gândim la nimeni

    traversăm strada ca să-i întrebăm pe alţii
    dacă nu ştiu un alt drum
    mai puţin ştiut

    ducând înspre locul întru totul necunoscut
    plin de scări şi afişe
    lipite în grabă
    pe când toate celelalte
    rămân doar inventate

    asemenea acestui oraş
    atât de străin încât pare visat
    de amândoi la fel
    deja de câteva zile

    Bucureşti, 24-28 iulie 2019
    din volumul bilingv, în pregătire: Infinitul interior

    Берег з-між рік

    ***
    ми тут
    на цім надбережжі з-між двох рік
    що тичуть у супротивні напрями
    подібно майже ліквідному небові
    розділеному останнім бар’єром баченого
    відсвічуючись в ущелинах
    склянистого вітру
    в’язкого мов пахілля твоїх подихів

    стоїмо на понтоні з-понад повік воложистого піску
    білішого ніччю чим цими часами
    коли стежимо за пустотою більш прозорішою
    чим повітря що вібрує всіма порами пиляки
    та утинками тіней відірваних від крил
    мармурових птиць
    які тріпочуть у дзеркалах підвішених до гілок
    мангрових дерев підіймаючись з води

    це ж ми хоча й вздріваємося чужими
    у майже реальнім місці коли стараєшся
    пройти крізь світло мов крізь металеві випари
    скріплюючи обидві ріки
    між якими вчуся дихати в інший ритм
    снячи про той світ у котрім
    ми могли би звікувати роки
    тих які не змогли би нас узнати

    я уявляю і бачу тебе одночасно
    втілюючись з чогось живого
    непрозорого та майже відчутного
    з кіптяви що вигадує небозвід з-поміж нас
    десь над цим прибережжям
    з-між двох рік
    текучих в протилежні напрямки

    ***
    не можемо взнати нічого з того що буде
    але за секунду
    можемо змінити все

    навіть і в цім місті в якім ніхто
    не може тямувати молитви

    де ріка виймає з землі мертве тіло
    тягає його крізь світло життя

    до тих котрі не стрівали його раніше
    в цих маргінальних околах
    де дерева зростають всередині

    в житлах що збільшують власні призвілля
    мовбито за рубіконами конкретного
    могло б існувати щось ясніше
    за усе те що видно оттепер
    коли думаємо інакше

    бачимо щось інше
    бачимо як в тунелях метро
    літають голуби
    хоча поруч знаходиться ще щось
    щось що знебарвлює повітря з довкіл

    торкаючись землі уберігаємо реальність
    від того що не буде ніколи
    тією порою в якій нам удається уявляти
    інші потенції

    мов сцени відбуті в іншім житті
    згадані спонтанно
    коли наші погляди перестрівають
    щось що не можна торкнути

    а чужа тінь темніє
    на сидеричнім блиску Димбовіци

    ***

    прокидаємося та вже й не знаємо
    хто за нас ще знає
    що вже не є іншим

    не знаємо що саме
    з того про що повідуємо
    стає спомином та що не трапляється
    коли говоримо тільки щоби ніхто
    не утямив що не думаємо про нікого

    переходимо вулицю щоби спитати в інших
    чи не знають іншої дороги
    менш знаної

    яка веде до зовсім невідомого місця
    переповненого сходами та афішами
    приліпленими поквапом
    коли все інше
    залишається тільки вигаданим

    мов це місто
    настільки чужинське що здається наснитим
    обома однаково
    вже декілька днів

    (versiunea ucraineană: autorul)
    Бухарест, 24-28 липня 2019
    з двомовної збірки, в підготовці: Нутряна неосяжність



    Abonare la articole via email

    Introduceți adresa de email pentru a primi notificări prin email când vor fi publicate articole noi.

    Alătură-te celorlalți 2.661 de abonați.

    Lasă un comentariu

    Drept de autor © 2009-2022 Revista Luceafărul. Toate drepturile rezervate.
    Revista Luceafărul foloseşte cu mândrie platforma de publicare Wordpress.
    Server virtual Romania

    Statistici T5